2_1
страница №11
...досi зазначено щодо герба й титулу князя Украхни. Й. К. В. не могтиме нiколи присвохти цей титул i герб.6. Для бiльшого забезпечення як цього договору, так i самох Украхни, князь i Стани передадуть Й. К. В. на ввесь час, поки тягтиметься ця вiйна, а з нею й небезпека, деякi з свохх городiв,
а саме Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч.
Уповноваженi Його Величества Царя зазначають:
1. Що Украхна нiколи не була незалежною, що з-пiд ярма невiрних визволила хх побiдна зброя Його Царського Величества.
2. Що коли б змiнити щось, то тим би порушилося умови Карловицького договору.я1
Що до першого пункту, то що з того, що Украхна була колись польською провiнцiую, коли зважимо, що вiд 1649 р.я1 до наших днiв хх визнала як князiвство цiла Европа i навiть сам Цiсар.
В iм'я якого принципу релiгiх i побожности Московський Двiр, визволивши козакiв з-пiд так мовити польськох опiки, накинув хм - як показав це досвiд - ярмо безконечно жорстокiше нiж те, яке невiрнi накидають завойованим народам?
Вкiнцi, коли, як то дехто твердить - хоч таке твердження зовсiм фальшиве,- що Його Царське Величество придбав вiд полякiв якесь право на Украхну, то це право не може бути нiчим iншим, як правом опiки, бо поляки нiколи не мали iншого, тож
i не могли передати бiльших прав, нiж самi мали, i - бiльше навiть - на якi нiколи не претендували. Ось чому Й. Ц. В. не мау жаднох пiдстави вiдбирати Украхнi хх вольностi та привiлех.
Отже з цього зовсiм законно й природно виходить, що Карловицького трактату нi в чому не порушиться, коли оголоситься
Украхну вiльною, якою вона була колись, з тими границями й межами, якi мала вона перед тим, як була пiдступом поневолена. :
Отже з повною рацiую можна вивести з усього цього, що Московський Двiр належить уважати за узурпатора Украхни i що
у причина покладатися на зрозумiння права природного й людського тими, що читатимуть це писання, що вони переконаються
в безперечнiм правi Станiв Украхни обрати п. Пилипа Орлика за свого гетьмана i що цей гетьман може допоминатися посiдання цех крахни i сподiватися привернення цього посiдання вiд справедливости европейських держав, якi у в силi наказати, щоб хх йому звернено назад.
Це ж бо iнтерес усiх европейських держав так зробити, щоб Украхну звернено гетьмановi Орликовi, котрого вiльно обрали
й проголосили Стани Украхни. фх бо власний iнтерес - кажу я - обов'язуу хх не санкцiонувати i не давати спричиняти небезпечних для себе ж самих наслiдкiв вiд узурпацiх, що хх якась сильнiша держава могла би вчинити над слабшою пiд удиною прикривкою вигоди. Мiжнародне право вимагау допомагати в крайнiх випадках пригнiченим громадянам; тим слушнiше, справедливiше i в бiльшiй згодi з обов'язком християнства й навiть гуманности причинитися до вiдбудування держав, пригнiчених тому лише, що повiрили в союз. :
Тi, що дбають про iнтерес цiлох твропи i кожнох хх держави зокрема, легко зрозумiють небезпеку для свободнох твропи вiд такох агресивнох державия2. Вони можуть судити про це краще за мене не тiльки з прикладiв iсторiх, але також завдяки глибокому досвiдовi й досконалiй мудростi, котру мають про все, що вiдноситься до добра хх держав та iнтересiв твропи.
Треба сподiватися, що вони переконаються, що все сказане тут, основане на доказах i досвiдi минулого i що забезпечення та тривалiсть миру залежить у деякiй мiрi вiд реституцiх Украхни.
ПАКТИ Й КОНСТИТУЦIф ЗАКОНIВ
ТА ВОЛЬНОСТЕЙ ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1710)я1
мiж ясновельможним паном Пилипом Орликом,
новообраним Гетьманом Вiйська Запорозького, та мiж старшиною, полковниками, а також названим вiйськом Запорозьким, прийнятi публiчною ухвалою обох сторiн i пiдтвердженi на вiльних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом,
року Божого 1710, квiтня 5, при Бендерах
I
Оскiльки серед трьох богословських чеснот перше мiсце посiдау вiра, то й перший пункт нехай буде про Вiру Православного Схiдного Обряду, якою колись вiдважний Козацький народ був просвiтлений через хозарських князiв вiд Константинопольского Апостольского престолу. :Тому теперiшнiй новообраний Ясновельможний Гетьман: буде зобов'язаний i примушений у законному порядку особливо дбати про те, щоб жодна чужинська релiгiя не запроваджувалася на нашiй Руськiй батькiвщинi. :
II
Подiбно до того, як будь-яка держава iснуу i мiцнiу завдяки недоторканiй цiлiсностi кордонiв, так i наша батькiвщина, Мала Русь, нехай лишауться у свохх кордонах, затверджених угодами Польськох Речi Посполитох, славетнох Порти Оттоманськох i Московського Царства, зокрема тих, що по рiчцi Случ, якi визнанi за правлiння Богдана Хмельницького як володiння Гетьмана
i вiйська Запорозького вищезгаданою Польською Рiччю Посполитою i навiчно встановленi та пiдтвердженi силою договорiв. :
III
Оскiльки :тiсний зв'язок любовi уднау :Козацький народ
з Кримським Ханством, з яким не раз Вiйсько Запорозьке вступало у збройний союз i об'уднаними силами виступало на захист своух батькiвщини i свохх вольностей, то нехай Ясновельможний Гетьман, наскiльки це можливо за теперiшнiх умов, дбау через послiв перед Найяснiшим Ханом про вiдновлення давнього братерства
з Кримським Ханством для збройного об'уднання i скрiплення вiчнох дружби, щоб надалi сусiднi землi, зауваживши це, не пробували зухвалим нападом у спину пiдкорити собi Украхну, а навпаки - самi побоювалися нападу. :
IV
:Пiсля щасливого завершення вiйни: Ясновельможний Гетьман муситиме пiд час мирних переговорiв Його Священнох Королiвськох Величностi короля Швецiх з Московським Царством, подбати про такi сприятливi умови миру, за якими б Днiпро i землi Вiйська Запорозького були звiльненi вiд московських укрiплень i фортець i повернутi у попередню власнiсть згаданого Вiйська, i щоб надалi там не споруджували жодних фортець, не осаджували нiяких мiст та сiл iз оговорених строком слобiд i нiяким iншим чином пiд будь-яким протектом не спустошували володiнь Вiйська Запорозького. :
V
:Мiсто Терехтемирiв: частину течiх Днiпра:, а також Козацьку фортецю з усiма прилеглими (землями):, рiчки в Дикому Полi, притоки i всi вiдомi мiсця аж до Очакова повиннi перебувати у користуваннi i володiннi нiкого iншого, окрiм Вiйська Запорозького.
VI
:Ми, старшина, Кошовий Отаман i Все Вiйсько Запорозьке, укладаумо договiр з Ясновельможним Гетьманом i постановляумо
в актi обрання Його Ясновельможностi, навiчно зберiгати у Вiйську Запорозькому такий закон, щоб у нашiй батькiвщинi першiсть належала Генеральнiй старшинi як з огляду на хх високi служби, так i у зв'язку з постiйним перебуванням при Гетьманах. Пiсля нех
у звичному порядку мають бути вшанованi цивiльнi Полковники, подiбнi за характером обов'язкiв до цивiльних радникiв. Окрiм того, вiд кожного полку мають бути обранi за згодою Гетьмана декiлька знатних ветеранiв, досвiдчених i вельми заслужених мужiв, для входження до публiчнох ради. Цiй Генеральнiй Старшинi, Полковникам i Генеральним радникам належить давати поради теперiшньому Ясновельможному Гетьману та його наступникам про цiлiснiсть батькiвщини, про хх загальне благо i про всi публiчнi справи. Без ххнього попереднього рiшення i згоди, на власний розсуд (гетьмана) нiчого не повинне нi починатися, нi вирiшуватися, нi здiйснюватися. Через це вже тепер, при обраннi Гетьмана, за одностайною ухвалою встановлюються три Генеральнi Ради, якi щороку збиратимуться у Гетьманськiй Резиденцiх. Перша - на свято Рiздва Христового, друга - на свято Великодня, третя - на Покрову Найблагословеннiшох Богорiвнох.
На цi ради мають з'являтися вiдповiдно до наказу згаданого Гетьмана i згiдно з законним обов'язком не лише полковники зi свохми урядниками i сотниками, не тiльки Генеральнi Радники вiд усiх полкiв, але й посли вiд Низового Вiйська Запорозького для слухання й обговорення справ, щоб взяти активну участь, пiд жодним приводом не ухилятися вiд призначеного часу. I коли Ясновельможний Гетьман запропонуу публiчнiй радi щось на обмiркування, тодi усi без винятку муситимуть з чистим сумлiнням, вiдкинувши свох й чужi приватнi iнтереси, без нечестивох заздростi i жадоби помсти, прийняти правильне рiшення, виконання якого жодною мiрою не зашкодить Гетьманськiй честi, не стану публiчним тягарем для батькiвщини, хх розоренням - чого хай не станеться - чи бiдою. Якщо ж, однак, поза цими вищеназваними Генеральними радами з наперед визначеним термiном проведення виникне потреба у вирiшеннi, змiнi чи виконаннi якихось невiдкладних справ, тодi Ясновельможний Гетьман надiляуться певною свободою влади i впливу, щоб вирiшувати такi справи за порадою Генеральнох Старшини. Таким же чином, якщо надходитимуть якiсь листи iз iноземних крахн чи областей, адресованi Ясновельможному Гетьмановi, тодi належить його Ясновельможностi повiдомляти (про них) генеральну Старшину, а також розкривати вiдповiдi, i щоб не було таумнох писемнох кореспонденцiх, особливо чужоземнох i такох, яка могла б завдати шкоди цiлiсностi батькiвщини i загальному благу. А для того, щоб виникла бiльша довiра мiж Гетьманом i Генеральною Старшиною, Полковниками i Генеральними Радниками у веденнi секретних i вiдкритих справ, кожен з них, заступаючи свiй уряд, повинен скласти за публiчно ухваленою формою тiлесну присягу на вiрнiсть батькiвщинi, чесну вiдданiсть Гетьману й виконання обов'язкiв своух служби. I якщо буде помiчене щодо Ясновельможного Гетьмана щось супротивне справедливостi й таке, що вiдхиляуться вiд законiв або завдау шкоди вольностям i небезпечне для батькiвщини, тодi Старшина, Полковники i Радники можуть скористатися повною свободою голосу, щоб, чи приватним чином, чи, коли (цього) вимагатиме надзвичайна й безвихiдна необхiднiсть, публiчно на радi висловити докiр Його Ясновельможностi, вимагаючи звiту щодо порушення законiв i вольностей батькiвщини, однак без лихослiв'я i без найменшох шкоди високiй Гетьманськiй честi. За цi докори Ясновельможному Гетьману не належить ображатися чи мститися, а навпаки - вiн мусить подбати про виправлення порушень. Особливо кожен iз Генеральних Радникiв у своуму полку, вiд якого вiн буде висунутий i обраний на загальних виборах до Старшинськох Ради, повинен, як i цивiльнi Полковники, твердо стежити за порядком, керуючись приписами цiух спiльнох ради, i рiшуче виступати проти спроб скривдити чи утискати тягарями простий люд. I подiбно до того, як Старшини, Полковники i Генеральнi Радники зобов'язанi дотримуватися вiдповiдного права, й виявляти вселяку шанобливiсть до Ясновельможного Гетьмана, вiддавати йому належнi почестi й вiрно служити, так
i Ясновельможному Гетьману належить взаумно хх поважати, мати за бойових соратникiв, а не за рабiв i рахувати свохми помiчниками, не примушуючи хх умисне до особистох залежностi й безглуздох та недостойнох при собi присутностi, окрiм тих випадкiв, коли цього вимагатиме необхiднiсть.
VII
Якщо хтось iз Старшин, Полковникiв, Генеральних Радникiв, знатних козакiв та всiх iнших урядникiв, а також iз рядових козакiв учинить злочин, що шкодить Гетьманськiй честi, виявившись винним через нечестивий умисел або випадково, у такому разi подiбних винуватцiв (злочину) не повинен карати сам Ясновельможний Гетьман iз власнох iнiцiативи i помсти, але таке правопорушення - i умисне, й випадкове - мау пiдлягати розгляду Генерального Суду, який повинен винести рiшення не поблажливе й не лицемiрне, а таке, якому кожен мусить пiдкорятися, як переможений законом.
VIII
Згадана Генеральна Старшина, яка постiйно перебувау при Гетьманi, повинна доповiдати Ясновельможному Гетьману про всi публiчнi справи, що перебувають у хх вiданнi. I (подiбнi) донесення не повиннi прийматися через посередництво наближених особистих слуг Гетьмана, котрих не слiд залучати до участi в будь-яких законодавчих, управлiнських i вiйськових справах, вiдсторонивши хх вiд посольств, а ще бiльше - вiд (громадських) доручень.
IX
:Нинi за загальною згодою встановлюуться такий порядок
i ухвалюуться закон, що не пiдлягатиме змiнам, що на випадок, якби наша Батькiвщина звiльнилася вiд Московського ярма, належить на розсуд Гетьмана при публiчнiй згодi обрати Генерального скарбника, мужа видатного, заслуженого, багатого i прямодушного, який взяв би пiд свою опiку державну скарбницю, вiдав би млинами i всiма прибутками i дбав би про них не для власнох, а для загальнох потреби, враховуючи думку Гетьмана. А сам Ясновельможний Гетьман не повинен нiяким чином поширювати своу право обертати (хх) на власну користь, обмежуючись своую часткою прибуткiв: При цьому повинен бути обраний не тiльки Скарбник, який перебувау при Гетьманi й постiйно знаходиться
у Гетьманськiй столицi, але також одночасно (слiд обрати) у кожному Полку двох присяжних Скарбникiв, значних i заможних (представникiв), затверджених спiльною ухвалою обох станiв: козакiв i простого люду. :А панам Полковникам жодним способом не слiд втручатися (в справи) полковох скарбницi, оскiльки хм належить задовольнятися прибутками i пiльгами свого уряду.
X
Подiбно до того, як Ясновельможному Гетьману з обов'язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Вiйська Запорозького, так само вiн повинен пильно дбати про те, щоб на рядовий i простий народ не покладали надмiрних тягарiв, утискiв i надмiрних вимог, бо пiдштовхнутi ними (люди), залишивши свох домiвки, вiдходять, як правило, до чужих крахв за межi рiднох землi: Тому найсерйознiшим чином постановляумо, що Ясновельможний Гетьман не надаватиме нiкому нiяких урядiв анi почестей, керуючись якоюсь попередньою оцiнкою вартостi Полковницьких вiдзнак чи iнших козацьких та простих посад, i не нав'язуватиме на них нiкого силомiць. Але завжди як козацькi, так i простi урядники, а особливо полковники, повиннi обиратися вiльним волевиявленням i голосуванням, i пiсля виборiв затверджуватися гетьманською владою, хоча вибори цих виборних (осiб) не повиннi оголошуватися i здiйснюватися без гетьманськох згоди. Цей же закон належить виконувати i Полковникам, не призначаючи сотникiв та iнших урядникiв на основi дружнiх стосункiв i особистох прихильностi без вiльного голосування всього повiту, але обираючи i не усуваючи вiд урядiв через приватнi сутички.
XI
Встановлюуться i оголошууться непорушним, що вдови козакiв, ххнi дружини та дiти-сироти, козацькi господарства i (господарства) жiнок, чоловiки яких перебувають на вiйнi або на якихось службах, не притягатимуться до жодних обов'язкових для простого люду загальних повинностей i не будуть обтяженi сплатою податкiв.
XII
:Пiсля того, як наша власна батькiвщина буде втихомирена вiд збурення вiйнами й звiльнена вiд московського рабства, нехай буде призначена i через спецiально встановлених комiсарiв здiйснена Ревiзiя усiх видiв публiчних i приватних володiнь i за високим рiшенням генеральнох Ради у присутностi Гетьмана нехай буде ухвалено урочисто й непорушно: кому належить згiдно з законом, а кому не належить користуватися правом володiння публiчними маутками, i якi саме належить виконувати повинностi пiдданим. :Ясновельможний Гетьман свохми Унiверсалами повинен буде подбати як про повернення селян, прихованих (у володiннях) царя, так i про заборону звiльняти купцiв вiд несення публiчних повинностей, не протигуючи хм
у цьому надалi.
XIII
Силою цього Виборчого Акту ухвалюуться, щоб столичне мiсто Русi Кихв та iншi мiста Украхни зберiгали недоторканими
й непорушними всi свох справедливо отриманi закони та привiлех i це мусить у вiдповiдний час обов'язково пiдтверджуватися гетьманською владою.
XIV
:Ясновельможний Гетьман, заспокохвши батькiвщину в нинiшнiй смутi та звiльнивши хх вiд Московського ярма, дбаючи про офiцiйне полегшення долi народу, охоче готовий встановити такий порядок, щоб у будь-якому мiстi був присяжний Скарбник, залежний вiд Полкового скарбника, котрий вiдповiдав би за всi громадськi прибутки й видатки i опiкувався б ними, а також контролював рахунковi книги, з яких мав би складати рахунок за кожен рiк. А якби вiн був звинувачений в боргах i незаконних витратах, то мав би вiдшкодувати це мiсту у виглядi компенсацiх свохм власним коштом; через це йому належить робити в книзi видаткiв запис вiдносно будь-якох подорожнох справи, на яку виданi подорожнi листи, з вказiвкою на (обсяг) подорожних пiльг.
А особливо Ясновельможний Гетьман виявлятиме благодатну турботу про стягнення на нашiй батькiвщинi публiчнох пiдводнох повинностi на користь почесних осiб та хх супроводу, встановлюючи хх такою, якою вона у в зарубiжних крахнах, де вона нiколи не бувау настiльки безбожно обтяжливою для народу. :
XV
:Державна скарбниця, закрита для задоволення державних потреб, повинна бути вiдновлена за рахунок регулювання видаткiв. :
XVI
:Вiдкупники мита та хх заступники повиннi стягати на користь державнох скарбницi платню за ввiз i вивiз лише тих товарiв i в такому обсязi, який вказаний в унiверсалах, не стягаючи з купцiв взагалi нiчого зайвого. Таким же чином Ринковi Комiсари повиннi збирати ринковий податок лише вiд тих, хто йому пiдлягау, а не вiд бiдних людей, якi прибувають на ринок, щоб продати чи купити дешеву рiч для хатнiх потреб. Вони (комiсари) також не повиннi чинити жодного судочинства не тiльки
в кримiнальних, але i в (iнших) термiнових справах i не накладати незвичних оплат i штрафiв на народ i на мiста, про що мау ретельно подбати Ясновельможний гетьман зi значною турботливiстю Гетьманськох влади, до обов'язкiв якох належить великодушно направляти й полiпшувати усi права в крахнi стосовно надiйного дотримання непорушних громадських вольностей. Щодо пактiв i конституцiй, укладених для успiшного виконання (вищезгаданого), то Його Ясновельможнiсть удостохв хх пiдтвердити власноручним пiдписом i державною печаткою, а також присягою належнох форми. :
Феофан Прокопович
Про риторичне мистецтво (1706)1
Книжка сьома
Про судовий та дорадчий роди промов
Роздiл перший
ПРО СУДОВУ ПРОМОВУ, А САМЕ, З ЯКИХ МIСЦЬ ПОВИНЕН
БРАТИ ДОКАЗИ ЯК ЗВИНУВАЧ, ТАК I ЗАХИСНИК ПРИ ВСТАНОВЛЕННI ЗЛОЧИНУ НА ПIДСТАВI ЗДОГАДIВ. ВЛАСТИВО т ТРИ фХНI ДЖЕРЕЛА: ПРИЧИНА, ОСОБА I ВЧИНОК
СПОЧАТКУ ПРО ПРИЧИНУ
т два види судових промов: перший - промова звинувача, другий - захисника. Треба, отже, встановити обидва види: чим повинен користуватися звинувач для доказу свого положення, а чим захисник,
- про це необхiдно сказати коротко. Далi, треба дослiдити троякий характер джерел, бо й саме дослiдження справи мау три частини. Справдi, при встановленнi злочину на пiдставi здогадiв, коли розглядауться якийсь вчинок, то, як ми вже зазначили, особливо допомагау те, що притягауться до справи i що Цiцерон викладаючи яснiше та грунтовнiше, дiлить на три роди: причину, особу i вчинок. Скажемо тут про причину.