4_1
страница №4
...ох. Наша неор?анiзованiсть та внутрiшня анархiя - се наслiдок нашох дотеперiшньох полiтики. Знов же, аналiзуючи оту нашу дотеперiшню полiтику, як класу, ми бачимо, що нас обуднували досi тiльки завдання не?ативнi. Як цiлий клас, ми не хотiли соцiялiзацiх землi, знищення приватнох власности на землю i тiух страшнох анархiх, яку цi гасла в нашу хлiборобську працю вносили.I отих не?ативних результатiв ми добились. Дема?о?iчнi гасла соцiя-лiзацiх землi i знесення приватнох власности на землю вже викинутi з полiтичнох бiржи навiть найбiльше завзятими полiтичними спекулянтами. Та що ж далi? Не допустивши до того, чого ми не хотiли, що ми робимо для осягнення того, чого ми хочемо? I чого ми, власне кажучи, хочемо? Якi нашi позитивнi цiлi? Як думаумо ми далi уладнати наше життя, щоб могти оту свою рiдну землю обробляти
i хлiб на нiй робити? Одно слово - яка наша позитивна творча полiтична лiнiя?
8. Тут мусiмо сконстантувати сумний факт, що однiух позитивнох полiтичнох лiнiх у нашому класу досi не було. Ми, як клас, чиплялись досi рiжних, не нами, як цiлим класом, створених полiтичних комбiнацiй, котрi б давали нам змогу оту нашу не?ативну цiль осягнути - всякi спроби соцiялiзацiх землi знищити. Але навiть i ся пасивна, на чужi сили розрахована полiтика, не була
у нас одноцiльна. В нiй можна розрiжнити три напрями, або инакше кажучи - орiунтацiх. Се були орiунтацiх на державнiсть ро-сiйську - стару або большевицьку, на державнiсть польську i на державнiсть украхнську.я:
Нiяких порозумiннiв во iмя удности тiух, чи иньшох нацiона-лiстичнох секти тепер вже бути не може. На арену iсторiх виступау знов цiла дiйсна сорокамiлiонна украхнська нацiя i не сектанськi, не гуртковi, а загальнонацiональнi стають перед всiма хх членами завдання.
9. Коли ми, хлiбороби, хочемо во iмя тих широких, державних загальнонацiональних завдань знищити анархiю на нашiй землi, то знищiм хх на сам перед у самiх себе. Перестаньмо взахм-но ненавидiти себе i тiшитись нашою власною рухною во iмя
розуднуючих нас вузько-нацiоналiстичних iнтересiв росiйськох, польськох, чи украхнськох шовiнiстичнох мiщанськох iнтелi?ен-цiх. Бо рухна одного з нас сьогодня, потягне за собою рухну другого завтра.
Наш клас настiльки численно сильний, наша хлiборобська продукцiя та праця таке поважне мiсце в економiчнiм устрою Украхни займау, що доля нашох землi в великiй мiрi залежатиме вiд того, в якiй спосiб наш клас зор?анiзууться i самоопредiлиться. Тому велика одвiчальнiсть спадау на нас, як за те, що тепер на Украхнi робиться, так i за те, що в нiй в будуччинi робитися буде. I коли ми хочемо нашi iсторичнi завдання супроти Батькiвщини нашох виконати, i коли хочемо себе в тiй iсторичнiй заверюсi одстояти, то мусимо всi обуднатися коло одного, всiм нам зрозумiлого i всiм нам корисного гасла. Таке гасло се державний лад
i порядок на Украхнi, а здiйснити його можемо, коли до будови своух власнох Украхнськох Держави приступимо громадою з таким самим завзяттям, але без тих помилок, якими предки нашi за Хмельниччини свою козацьку державу будували i коли вложимо тепер в будову власнох держави таку саму енер?iю, яку нацiя наша в XVIII ст. для справи Росiйськох Iмперiх, а ще давнiше в XVI ст. для справи Польськох Рiчи посполитох поклала. Бо тiльки власна Украхнська Держава на нашiй етно?рафiчнiй територiх дасть нам того об'уднуючого духа, котрий нас всiх хлiборобiв бiльших i меньших, нас всiх дотеперiшних москвофiлiв, полонофiлiв i украхнофiлiв в один мiцний, твердий украхнський хлiборобський клас мiцно звяже. Бо тiльки во iмя власнох Украхн-ськох Держави i спiльнох нацiонально-державнох культури зможем ми знайти спiльну мову з иншими украхнськими класами
i необхiдний для заведення трiвкого державного ладу компромiс з ними заключити.
10. Тi класи, з котрими до компромiсу прийти мусимо, се
в першiй мiрi украхнське промислове робiтництво, об'уднане
в большевицькi, "совiтськi" ор?анiзацiх: се iнтелi?ентська бiльше, або меньше соцiялiстична демократiя, розбита на рiжнi полiтичнi партiх, котрi то тiльки мають спiльне, що всi вони республiкансь-кi; се украхнськi промислово-фiнансовi круги; се врештi представники нацiональних меньшостей по городах. Пiдставою до того компромiсу з нашого боку могли б бути на сьогоднiшнiй день такi пункти: незалежна Украхнська Держава, яка б, не передрiшаючи поки що остаточно хх форми правлiння: 1. ?арантувала незайманiсть особи; 2. дала нам взамiн за хлiб - товари i хлiборобськi машини; 3. забезпечила б нам право приватнох власности на землю, бо се право у конечна форма нашох працi i продукцiх
i нiхто з нас анi землi удобряти не буде, анi деревця жадного не посадить, поки не матиме певних ?арантiй, що нова соцiялiзацiя землi i нова анархiя не повторяться; 4. котра б провела а?рарну реформу во iмя державного прiнцiпу i потреб хлiборобськох працi, а не во iмя грабiжа одних другими. Пiд цим ми розумiумо збiльшення iснуючого державного земельного фонду примусовим викупом земель по державнiй оцiнцi у всiх, хто здау свох землi дрiбним хлiборобам селянам в оренду i у всiх, хто сим хлiборобством не займауться та конфiска ту землi у всiх, хто злочинно проти Держави Украхнськох, виступау. Надiленi землею мусять бути малоземельнi, та безземельнi хлiбороби, а особливо тi, що не тiльки землю обробляють, а хх i обороняють, тобто в першiй мiрi безземельнi i малоземельнi козаки. Що ж до решти земель, то всякi примусовi перемiни права власности i побiльшеня в потрiб-нiй мiрi дрiбного землеволодiння коштом великого, необхiдне для чисельного скрiплення нашого хлiборобського класу, робляться вiдповiдно до мiсцевих умов по приговорам мiсцевих хлiборобських рад по закону, в основу котрого мау бути покладений прiнцiп, що про справи земельнi мають право рiшати тiльки тi, що самi землею володiють, хх самi обробляють i з працi хлiборобськох живуть.
В полiтицi закордоннiй пiдставою компромiсу мiг би бути прiнцiп об'уднання в Украхнськiй Державi всiх украхнських земель i мiлiтарний та економiчний союз з Росiую та Бiлорусiую на пiдставi взахмного забезпечення повнох державнох суверенности
i взахмного невтручання до внутрiшнiх справ.
Коли б сей компромiс рiжними правлячими тепер украхнськими групами був принятий, ми, обороняючи законними, а не революцiйними способами свою полiтичну iдеоло?iю, могли б приступити лояльно до спiльного з иншими украхнськими клясами державного будiвництва. Позаяк на се на жаль мало надiх, то ми мусимо пiдождати, памятаючи, що земля се не золото, яке можна кожному правительству вивозити i не паперцi, котрi вiльно
кожному правительству друкувати. Вона однаково за нами останеться, а що той солiдний уряд, котрий в кiнцi кiнцiв прийде, потребуватиме вiд нас рекрута, податкiв i хлiба, то тiльки вiд нашох зор?анiзованости буде залежати, чи ми дамо то все тому, кому схочемо, чи кожному, хто тiльки се у нас забажау взяти. Вiд зор?анiзованости нашох залежатиме також i переведення в життя вiдповiдаючих нашим потребам полiтичних постулятiв.
11. Ми думаум, що оцi нашi хлiборобськi полiтичнi постуляти зводяться до таких основних засад. Парламентаризм, опертий на однопалатнiй системi з загальним правом виборчим, як форма правлiння чужох нам по духу i iнтересам буржуазнох демократiх, для хлiборобського класу нашого i загалом для нашох хлiборобськох крахни не пiдходить. Вiн зводиться до того, що нацiую правлять рiжнi дема?о?и, котрi доходять до власти дорогою виборiв, опертих на деморалiзацiх виборцiв при помочi пiдкупленох преси i таких же куплених виборчих а?iтаторiв. Оцей буржуазний парламентарiзм руйнуу навiть висококультурнi нацiх, а у нас вiн напевно довiв би до панування олi?архiв, найнятих чужими капiталами, та чужими державами. Другими словами, ми б повторили вдруге iсторiю нашох козацькох Рухни, пiд час котрох якийсь час так само Украхною правили рiжнi козацькi дема?о?и, за спиною котрих стояли Московська, або Польська держави. I як тодi народ наш скинув оту республiкансько-дема?о?iчну форму прав-лiння, так само скине хх i тепер, коли б навiть вона на якийсь час
у нас появитись змогла. Крiм того необхiдну для дальшого нормального громадського життя нашох землi нацiональну консолiдацiю не може дати парламент, вибраний на пiдставi загального голосування виборцями, з котрих бiльшiсть активнох i позитивнох нацiональнох свiдомости не мау. Отже крiм партiйнох ми
б мали в такому парламентi ще й дема?о?iчну боротьбу рiжних чужих нацiональних iдеоло?iй внутрi однох i удинох етно?рафiчно-однороднох маси. Тому ми думаумо, що для консолiдацiх нашох здеморалiзованох бюрократичною Росiую нацiх i для сотворення Держави потрiбна сильна власть, яка б спочивала в руках однох особи, що репрезентувала би iдею суверенности i незалежности украхнськох нацiх, стояла би на чолi державнох оборони i через кабiнет мiнiстрiв на чолi державнох адмiнiстрацiх, i власть котрох була б обмежена двома законодавчими палатами, опертими на принцiпi не полiтичнох дема?о?iх, а на сталiм i незмiннiм прин-цiпi iнтересiв територiх i працi. Iнтереси територiх репрезентувала би палата нища - "З'хзд Рад" поодиноких земель, в котрому брали б участь представники мiсцевих земельних Рад, по 3-4 од кожнох землi. Сi Ради вибiрались би в кожнiй землi на пiдставi загального, рiвного, безпосереднього, тайного i пропорцiонального виборчого права. А що поодинокi землi мусiли б бути меньшi чим нашi давнi ?убернiх, то така децентралiзацiя забезпечувала би од дема?о?iх, яка не може широко розвинутись там, де люди себе знають i де праця вибраних та хх наслiдки тут же на мiстi
у всiх перед очима.
Iнтереси працi репрезентувала б палата вища - "Трудова Рада Державна", яка б була представництвом ор?анiзацiй пра-цьовникiв, отже перш за все професiональних спiлок - селянсько-хлiборобських, робiтничих, та кооперативних, i представництвом ор?анiзацiй фахових, отже признаних Державою культiв, науки, штуки, освiти, юстiцiх, гi?iени i народнього здоровя, публiчних робiт, промислу, торговлi i фiнансiв. Тiльки отака форма державна, котра виростау з сучасного свiтового перевороту, може на нашу думку дати Батькiвщинi нашiй трiвкий спокiй, мiцний державний порядок, а нацiх нашiй уднiсть, консолiдацiю i сильну нацiональну культуру.
12. Не вдаючись одначе в передчаснi подробицi полiтичнох програми, кiнчаумо тим, з чого почали: вiд нашого хлiборобського, економiчно i чисельно найсильнiшого на Украхнi класу, залежить в великiй мiрi наш будучий лад i порядок i залежить у всякому разi, при всякiм державнiм ладу, наша власна доля i будучнiсть. Тому нижче пiдписанi, вважаючи, що настав вже час знищити нашу власну внутрикласову анархiю i перейти до позитивнох творчох громадськох працi, звертаються отсим до всiх украхнських хлiборобiв i громадян, почуваючих себе звязаними культурою i свiтоглядом з хлiборобським класом, до всiх украхнських хлiборобських, як професiйних, так полiтичних ор?анiзацiй - без огляду на хх дотеперiшнi полiтичнi, чи нацiональнi форми - з про-позiцiую об'уднатися всiм в один "Украхнський Союз Хлiборобiв Державникiв", в якому кожна партiя, чи органiзацiя мала б повну автономiю при однiм об'уднуючiм нас всiх гаслi: лад i порядок
в правовiй, сувереннiй, незалежнiй, нацiональнiй Украхнськiй Державi, збудованiй на пiдставi мiжкласового компромiсу на украхнськiй етно?рафiчнiй територiх.
Дорошенко Дмитро, б. Мiнiстр Закордонних справ Украхнськох Держави; Липинський В'ячеслав, член Головнох Управи Пар-тiх хлiборобiв-демократiв i б. Посол Украхнськох Держави у Вiд-нi; Скоропис-Йолтуховський Олександер, колишнiй представник Союза Визволення Украхни в Нiмеччинi, б. краувий комiсар i губер-нiяльний староста Холмщини й Пiдляшша; Шемет Сергiй - Голова Головнох Управи партiх хлiборобiв-демократiв.
До украхнських хлiборобiв. Вiдень, 1920
Передмова до третього видання
"Нацiоналiзм", який вийшов першим виданням: в 1926 роцi, виступив з iдеологiую, яка рвала з цiлим свiтоглядом драгома-нiвського "демократизму" i соцiалiзму Маркса-Ленiна, просякнутого отрутою москвофiльства.я:
Основнi iдех "Нацiоналiзму" були: передусiм антитези драгоманiвському "малоросiянству". Трактуванню Украхни як про-вiнцiх Росiх, що претендувала лише на деякi "полегшi" культурного i соцiального характеру, "Нацiоналiзм" противоставляв iдею полiтичнох нацiх: нацiх,
iдеалом i метою якох був полiтичний державницький сепаратизм, повний розрив з усякою Росiую, а культурно - повне протиставлення цiлому духовному комплексовi Московщини; пiд оглядом соцiальним - негацiя соцiалiзму. Це була повна антитеза "гермафродитському" свiтоглядовi тодiшнього демо-соцiалiстичного украхнського провiдництва.
На питання "ЩО?" "Нацiоналiзм" вiд-повiдав: незалежнiсть i повний сепаратизм, пiдкреслення останнього в антиципацiх майбутнiх гасел "федерацiх", "самостiйностi", але: в рамках "общего отечества" Росiх. На питання "Як здобувати свою мету?" "Нацiоналiзм" вiдповiдав: боротьбою, нацiональною революцiую проти Московщини; не шляхом "порозумiння" чи "еволюцiх".
Цi тези були цiлковитою антитезою драгоманiвства i соцiалiз-му, бо iдеологiя Драгоманова уймалася, ним же самим, в його "гiмнi": "Гей, украхнець просить не много:" Iдея "Нацiоналiзму" замiсть "немного" - ставляла "все!" Замiсть "просить" - жа-дау i здобувау. Також дальшу драгоманiвську мудрiсть (з того ж гiмну): постулат "любови" "ко всiм словянам", а в першу мiру до москалiв, як до "старшого брата", що мав вести iнших, "Нацiоналiзм" вiдкидав як нахвне i шкiдливе капiтулянство. За питанням "ЩО?", "Яка мета нацiх?", i за питанням "ЯК осягти хх?", на трету питання - "ХТО мау це довершити?" - "Нацiоналiзм" вiдповiв: людина нового духу. Якого? Духа протилежного западницькому духовi речникiв украхнськох iнтелiгенцiх ХХ-го вiку
з "рабським мозком" i "рабським серцем" (слова I. Франка): протиставив "Нацiоналiзм" безкомпромiсовий войовничий дух, примат його сили над силою матерiх: Крiм того, в окремiм роздiлi "Нацiоналiзму" протиставлено увнуховському "реалiзмовi" ту мiстику, без якох всяка полiтика мертва; мiстику, яка
у джерелом життя нацiх та хх сили.я:
Виносячи свою iдеологiю нацiоналiзму проти банкрутуючих iдей нашох епохи, проти "модернох демократiх" (приязнох i до СССР i до комунiзму), проти комунiзму i соцiалiзму, проти надна-цiонального iнтернацiоналiзму, "Нацiоналiзм", проти хх "розуму без вiри основ", видвигнув вiру; проти хх духа iдеалiзму, вигiдницт-ва i матерiального "щастя" - iдеалiзм, проти духа крутiйства
i "мирнох еволюцiх" - прапор боротьби. Цей прапор мусiв дiстатися до моделей нового духа; не до людей вмираючох псевдоелiти:; не до рук безiдейних полатайкiв i матерiалiстiв, а до людей новох елiти, людей з основними прикметами нового лицарства: з мудрiстю, шляхетнiстю, вiдвагою. Такою була теза "Нацiоналiзму".я:
ЗАМIСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Наш час у часом сумерку божкiв, до яких молився XIX вiк. Катастрофа 1914 р. не даремно перелетiла через нашi голови: всi "незрушимi" засади i "вiчнi" закони суспiльнох еволюцiх розсипалися в порох, отвираючи безконечнi перспективи перед люд-ською волею.
Лише один закон вийшов неткнутим з катастрофи. Це - закон боротьби, яку Гераклiт називав початком усiх речей, закон вiчного суперництва нацiй, який пануу над свiтом тепер так само, як панував у початках iсторiх народiв i держав.я:
В цiй книзi хочу усталити поняття украхнського нацiоналiзму, так як я його розумiю. А розумiю його не як ту чи iншу програму, не як вiдповiдь на завдання нинiшнього дня: - лише як свiто-гляд. Як певний свiтогляд протиставляю своу поняття нацiоналiзму дотеперешньому нашому нацiоналiзмовi XIX вiку, нацiоналiзмовi упадку або провансальству. До цього типу його провансальства я зараховую: дивну мiшанину з кирило-мефодiхвства
й драгоманiвщини, легалiстичного украхнофiльства й народництва з хх крайнiми течiями, марксизму й комунiзму з одного боку, "есерiвства" i радикалiзму - з iншого, нарештi - з правих iдеологiй, починаючи вiд Кулiша i кiнчаючи неомонархiзмом.я:
Ч. 2. ЧИННИЙ НАЦIОНАЛIЗМ
II
Воля як закон життя.- фф форми. - Воля влади. - Воля вiд'умного моменту. - Двi першi вимоги волевого нацiоналiзму
На цiй волi (не на розумi), на догмi, аксiомi (не на доведенiй правдi), на самостiйнiм, не на деривативнiм постулятi, на бездоказовiм поривi, мусить бути збудована наша нацiональна iдея, коли ми хочемо утриматися на поверхнi жорстокого життя. Бо воля нацiх до життя як "пождання неясно вiдчутого другого ладу речей" (Фiхте) у пiдставою всякого, опертого на нiй, свiдомого стремлiння, всякох iдех. Бо розум:, iдея, лише тодi стау порушаючою силою, коли сама "дiу як афект" (Йодль), "Воля влади" (Нiцше), "життувий елян" (Бергсона), "жадоба перемоги" (Джека Лондона), чин до чину, "без мети", щоб "гнатися в безвiсть" (Лесi Украхнки), "фантазiя" (Шевченка), який вiн жертвував видимий свiт, звеличення "залiзнох сили ентузiазму", елементи "нерозсудного" (Гоголя), "правда сильного" i "право сили" (Кулiша),- ось як характеризували цю волю чужi i нашi провiдники.
:В жадобi жити, розростатися змагатися й у суть життя, а не в хх наслiдках; в слiпiм дiнамiзмi, що не мау нi iм'я, нi постатi
i який ми усвiдомлюумо лише тодi, як вiн вибухау в нас. :Головним методом наших вчинкiв у власне бажання, афекти, пристрастi, за якими в хвостi йдуть мотиви.
:Цi афекти, емоцiх одиницi стають величезною соцiальною силою, динамiчним двигуном суспiльности, що втримуу хх при життi, спричиняу хх зрiст i розвiй.я:
Всяка отже збiрна фiлософiя гуртованох одиницi (а в першiй мiрi нацiх) повинна бути збудована не на вiдiрваних засадах логi-ки, лише на цiй волi до житти, без санкцiй, без оправдання, без умотивування, яку: треба плекати i розвивати, бо з нею живе
i вмирау нацiя: Не обгижувати цю - виявлювану в дiяннях одиниць волю нацiх до розросту, пориву наперед хй, лише змiцнювати хх. I це змiцнення мау бути першою i головною засадою тiух нацiональнох iдех, яку я тут ставлю на мiсце кволого iнтелектуалiстичного, безвольного, "кастратного" провансальства.
:В ще бiльш чистiм видi (нiж у насолодi риском i в герохзмi) виявляуться воля до влади в нiчим не прикрашенiм, голiм стремлiннi до нех, в жадобi панування.я:
В так зрозумiлiм життi та його сутi у два моменти, тiсно мiж сполученi: в боротьбi за розрiст i перевагу розрiзняумо експансiю як цiль, боротьбу як засiб.я:
Боротьба взагалi, вiйна як хх форма зокрема. :Змiцнювати волю нацiх до життя, до влади, до експансiх - означив я як першу пiдставу нацiоналiзму, який тут протиставляю драгоманiвщинi. Другою такою пiдставою нацiональнох iдех здоровох нацiх повинно бути те стремлiння до боротьби, та свiдомiсть хх конечностi, без якох не можливi нi вчинки герохзму, нi iнтенсивне життя, нi вiра в нього, анi трiумф жаднох новох iдех, що хоче змiнити обличчя свiту. :Першу з цих пiдстав протиставляю: (тим, хто вiрить) слiпо в творчу силу iнтелекту. Другу -:пацифiзмовi нашого провансальства.
Роздiл III
Романтизм, догматизм, iлюзiонiзм - третя вимога нацiоналiзму
Волю влади я означив як щось, що стремить "розiрвати закляте колесо iндивiдуалiзацiх",- щось, що стремить стати понад змисловим, понад свiтом явищ, понад феноменом, "загальне" над "поодиноким".я:
Для "романтика" важнiшою вiд добробуту - у "нацiональна мiсiя", вiд миру - боротьба за нех, вiд iнтересiв данох генерацiх тривалi iнтереми нацiх, вiд щастя одиницi - мiцнiсть спiльноти, держави.я:
Такий характер "романтичнох", "релiгiйнох": iдех "загальнох", "вiдiрванох", що ставляу себе понад усi "партикулярностi", понад усе "окреме" i "поодиноке", яка, коли виявляуться в нацiональнiм життi, ставляу велич i потугу загалу понад щастя i добробут одиницi, кляси, данох генерацiх, хх спокою, миру; ставляу нацiю як цiле - над нацiую як механiчну збиранину.я:
Я згадав вгорi двi головнi пiдстави всякох революцiйнох iдех, отже i нацiональнох: перша - волюнтаризм (антиiнтелектуалiзм), друга - войовничiсть (антипацифiзм). Тепер, отже, до цього приводить третя - "романтика". I нi одна велика iдея, що сперечауться з другими за панування, не у жива, коли вона не перейнята цим духом "романтики".
Я говорив про романтичний характер великих доктрин. Тепер треба пiдкреслити хх другий аспект: догматизм, безсанкцiональнiсть. Тi доктрини завжди з'являються в супроводi категоричного наказу, почуття, що наказуу безоглядний послух.я:
"Романтичнi" iдех, :сполученi з релiгiйним почуванням (абсолютною вiрою в них), дуже часто з'являються в iсторiх в формi так званих "iлюзiй", легенд, мiфiв. :Одна з таких образових iлюзiй, охоплених у "гвалтiвну i ясну" формулу, це легенда "останнього бою", що забезпечить перемогу справi.я:
:Я говорив про "романтичний" характер великих револю-цiйних iдей i про хх "релiгiйний", догматичний характер. "Iлю-зiонiзм" у синтезою обох: вiн протиставляу "змисловому" - iрра-цiональне, надзмислове, конкретному - невидиме i незнане i це "теологiчне" в нiм, вiн протиставляу доказам - голу афiрмацiю,
i це "догматичне" в нiм. I первень чуттувий, "iлюзiонiзму":- умотивовують його войовничiсть, антипацифiзм. Як такий "iлю-зiонiзм" входить складовою частиною (разом з релiгiйнiстю) до згаданох третьох пiдстави всякох, отже i нацiональнох, революцiйнох iдех - романтизму.
Роздiл IV
Фанатизм i "аморальнiсть" як четверта вимога волевого нацiоналiзму
Я вже згадав, що великi iдех, якi мають накинути себе свiтовi, без афектiв, що iдуть хм у супроводi, нiколи не мають пориваючох сили. Iдех дiють лише тодi, коли протягом довгого розвитку перемiнюються в почуваннi; коли творять складову частину вдачi людини, перейнятоу iдеую. :Бо в полiтицi, так само як в релiгiх, успiх все по боцi того, хто вiруу, а не того, хто сумнiвауться.я:
:Там, де заламууться в нацiх хх агресивний характер, заламууться рiвночасно й запал до оборони свохх прав.я:
Не важне, чи нацiя агресивна чи нi, чи iдея агресивна чи нi. Важне, чи iдея сполучена з вiдповiдним чувством, з абстрактною волею жити i рости, чи, навпаки, ця iдея у розумовою абстракцiую, що хоче забити афект (як це робив Драгоманов i драгоманiвцi).
В першiм випадку - така iдея переможе, в другiм - вмре.я:
:Всi великi подiх в iсторiх - наслiдок фанатичних iдей.я:
До емоцiональности i фанатизму великих iдей, якi рушають масами, треба додати ще одну хх прикмету: "аморальнiсть". Це не у, звичайно, аморальнiсть в змiсли увiльнення вiд етичного критерiя, вiд морального iдеалiзму. :Коли говорю про "аморальнiсть" тих iдей, то тут розумiю хх суперечнiсть з буденною мораллю:,
з точки погляду полiтично-бездоганного мiщанина; який до загальнонацiональних, взагалi громадських справ пiдходить з мiр-кою свохх приватних вигiд, турбот та iнтересiв.я:
Добре у все, що змiцнюу силу, здiбностi й повноту життя:, зле - що хх ослабляу.я:
Мораль, яка у мораллю всiх нових i свiжих рас, всiх сильних одиниць, всiх нових, повних майбутности, iдей.я:
Все тут сказане треба зачислити до однiух (четвертох з головних прикмет всякох великох iдех i руху, що йде пiд хх прапором): Ця iдея у непримирима, безкомпромiсова, фанатична, "аморальна", за свох приписи бере лише те, що в iнтересi species. Цими прикметами вiдзначауться кожна велика нацiональна iдея, i це, а нiщо iнше, дау хй таку вибухову силу в iсторiх.