4_1
страница №3
...и не передбачую сього.Такi ж думки висловлював я i три роки тому назад у свохй не-ле?альнiй брошурi пiд заголовком "Нашi орiунтацiх", виданiй нашою партiую.
Тодi мала деяку тенденцiю розвивати ся австро-нiмецька орiунтацiя i незалежнiсть (самостiйництво). Причиною сього було вiдоме всiм жорстоке переслiдуванну украхнства царизмом. Борючися з сими тенденцiями, я старав ся довести, що для робiтничох кляси Украхни та для всiух Украхни нi австро-нiмецька орiун-тацiя, нi орiунтацiя до росiйського царизму не можуть бути
кориснi. Одна орiунтацiя повинна бути - се самоор?анiзацiя украхнськох демократiх, одна надiя тiльки на себе, на свою зор?анiзовану силу. Самостiйництво я уважав тою iдеую, котра виходила швидше з розпуки, з мрiй, з емоцiй хх прихильникiв, а не з об'ук-тивнох можливости й необхiдности. Тому для полiтичнох дiяльности того часу вона була зайва, а тим самим i шкiдлива, бо вiдтягала увагу й сили вiд щоденного й необхiдного.
Революцiя знищила царизм, а з ним i всякi пiдстави розпуки, самостiйництва й австро-нiмецьких орiунтацiй. Тепер, коли в демократично-федеративнiй республицi Росiх розкривають ся перед кождою нацiую такi широкi, такi захоплюючi перспективи твор-чости, розвитку й багатства, нiяких орiунтацiй крiм федеративно-республiканськох Росiх серед бiльше або менше вiдповiдальних революцiйно-демократичних полiтичних ?руп украхнства нема
й очевидно не може бути.
Та я скажу ще бiльше, скажу те, що говорив i в згаданiй брошурi: не вiдмовляючи ся вiд жаднох полiтичнох форми, навiть вiд незалежности, якби того жадали соцiяльно-економiчнi й иншi умовини й колиб се пособляло цiли всякого соцiялiста - соцiя-лiзмови, я тодiж для сех цiли, для соцiялiзму, найшов би в собi стiльки мужности, щоб вiдмовити ся вiд усяких нацiонально-по-лiтичних форм, якби переконав ся, що вони шкодять соцiялiзмови. В тiм заходить рiжниця мiж нацiональними соцiялiстами
й просто нацiоналiстами. Для соцiялiста нацiональний розвиток
- необхiдна, природна й корисна умовина й засiб зближення людства до вищих форм соцiяльного життя, а для нацiоналiстiв
- сама цiль, остання цiль, на якiй вони спинять ся, захолонути
й потiм рушити назад.
Та все-таки можна поставити питанну: чи дiйшов за сi три роки розвиток Украхни до необхiдности незалежности. Очевидно, нi. I я i мох товаришi по партiх на засiданнх Малох Ради 23 жовтня ясно зазначили економiчний звязок Украхни з державною цiлiстю Росiх, звязок, який зостав ся i до сьогодня. Певно не можна вiдказати iсторичного, культурного звязку, котрий по волi й по неволi за триста лiт перебування Украхни в складi росiйськох держави врiс в наше житту, духове й матерiяльне. Думати, що сей звязок в найблизшiм полiтичнiм часi розiрветь ся, було б простою, непотрiбною мрiую, а не полiтичною реальною аналiзою.
З другого боку незалежнiсть неможлива також i з мiжнарод-нього положення. Украхна не мау таких сил, аби, вiдiрвавши ся вiд Росiх, не впасти в обiйми якохсь сильнох iмперiялiстичнох держави.
Коли Польща, розвинена бiльше нiж Украхна й пiд нацiональним i пiд полiтичним оглядом, матиме дуже проблематичну самостiйнiсть, про Украхну нема що й говорити.
В кождiм разi ми не могли б мати економiчнох самостiйности, а коли так, не могло б бути й полiтично-нацiональнох.
Тому можна рiшуче й без хитань сказати: комбiнацiя основних чинникiв соцiяльно-полiтичного життя Украхни не вимагау незалежности яко полiтичного державного оформлення його.
Чи вимагатиме в дальшiй будуччинi? На се нiхто нiчого певного не може сказати в дану хвилю. Та не вiдхрещуючи ся вiд жадних форм, якi можуть повстати в далекiй будуччинi в силу необхiдности, можна мати й тепер вiдомi iдеали, якi намiчають ся
i самим життум.
Такi iдеали докладно й твердо означила вся зор?анiзована украхнська демократiя: се федерацiя росiйськох республики й участь в нiй Украхни яко рiвного з иншими державного тiла.я:
Ч. III: На порозi новох доби
1. Наслiдок болючого досвiду
Маючи за собою минулий, болючий досвiд, росiйськi комунiсти зрозумiли, що нацiоналiстично-iмперiалiстична полiтика пятаковщини не тiльки не може дати позитивних наслiдкiв у справi соцiалiстичнох революцiх на Вкрахнi, а навiть хлiба й поживи для голоднох Росiх.
Об'уктивна, дiйсно-соцiалiстична течiя в партiх руських комунiстiв узяла гору.я:
Але ж дивно: Чого Ленiн не каже украхнським робiтникам: росiйська комунiстична партiя визнала, що для справи пролетарськох революцiх корисною i потрiбною у форма радянськох влади. Але ви, украхнськi робiтники, на це не вважайте й рiшайте самi, як вам краще: чи радянська влада, чи парламентаризм, чи може й гетьманщина.я:
2. Занадта об'уктивнiсть? Ненависть
переконання? Чи тiльки тактика?
I з цього виникау сумнiв: у проводиря росiйськох комунiстичнох партiх украхнське нацiональне питання все ж таки, здауться, не мау принципiального значiння, для його це питання знов-таки, здауться, у питанням тiльки тактики: сьогоднi незалежнiсть, бо це з тактичного погляду дасть бiльше користi, а завтра федерацiя або повне злиття, бо тактичнi мiркування вже не вимагають залежностi.
Чи не стохть для Ленiна, так само, як i для украхнських "патрiотiв"-мiщан, нацiональне питання поза сферою соцiального життя?я: Нема ще остаточнох ясности, твердости, нема виразнох, викiнченох переконаностi.
3. Так мусить бути
(Пiсля наказу Троцького 1919 р.)
:Але рiк тяжкого досвiду не пройшов марно й тепер у певнiсть, що пережитки старого будуть переборенi, неясности зникнуть
i позицiя викрiсталiзууться в нормальному, природному напрямi
- повнох вiднови вiд якого будь "командування" на Украхнi, цiлковитого признання нацiональнох i державнох незалежности Украхнськох Радянськох Республiки й братськох, активно свiдомох допомоги украхнським робiтникам i селянам у цьому напрямi.
I тiльки тодi згармонiзуються в одну велику, мiцну силу два моменти в украхнськiй революцiх - нацiональний i соцiальний,- якi непорозумiнням i помилками як руських соцiалiстiв, так i украхнських так довго i з такою шкодою для спiльнох, великох справи визволення працюючих роз'уднувались.
4. На порозi новох доби
Отаманщина закiнчила своу iснування. Одiйшла в минуле ця тяжка, шкодлива й ганебна для трудовох нацiх доба хх труднох iсторiх.
Ще й з цього боку iсторiя показала украхнству всю безплод-нiсть, усю шкодливiсть i навiть злочиннiсть намагання убгати вiдродження украхнськох нацiх в неприроднi для нех, огиднi хх соцiальним прагненням форми. Тi люди, якi, йдучи за свохми власними класовими симпатiями й iнтересами, хотять утворити украхнську державнiсть класово-буржуазну,- шкодливi й злочиннi фантасти: вперед треба мати тi буржуазнi класи, а тодi
з ними творити ту державнiсть. Коли ж вони знають самi, що цих класiв немау, що процес витворення хх у справою цiлих поколiнь,
а все ж таки намагаються iменно таку державнiсть утворити
й ради нех боряться проти нацiональнох робiтничо-селянськох державностi, коли ради цього валяються в ногах свiтових насильникiв i злочинцiв i продають за помiч у цiй боротьбi свiй народ, то хм мiсце тiльки на лавi народного суворого суду.
Вiдродження украхнськох нацiх в нацiональнiй сферi йшло
й йтиме в гармонiх з соцiальнiм визволенням. Це у аксиома трьохлiтнього досвiду нашох революцiх. Що правiше i реакцiйнiше заводився режим на Украхнi, то бiльше й глибше було нищення украхнськох нацiональности.я:
Чим "лiвiший" буде соцiально-полiтичний режим на Украхнi, тим бiльше вiн буде сприятливий для нацiонального вiдродження нашого народу. Що повнiше буде соцiальне визволення, то необхiд-но тягтиме з собою й повне нацiональне визволення.
I з цього погляду ясно, що з усiх режимiв, якi можуть бути на Вкрахнi, найповнiше може забезпечити нацiональне вiдродження нашого народу режим нацiонально-украхнськох радянськох соцi-алiстичнох влади.
З тих же режимiв, якi можуть бути на Вкрахнi не нацiонально-украхнського характеру, безперечно сприятливий для украхнського вiдродження у все ж таки режим радянськох соцiалiстичнох влади.
Бо природа сех влади, хх соцiальна суть i завдання необхiдно й неминуче ведуть хх до найбiльшого нацiонального розневолення.я:
:I що далi буде йти розвиток соцiалiстичнох революцiх на Вкрахнi, що глибше вона пройматиме працюючi маси, що ближче й дiяльнiше вони вiзьмуть у нiй участь, то ця необхiднiсть активности в нацiональнiм питанню стане виразнiшою для всякого послiдовного активного комунiста всякох нацiональности, навiть бувшох пануючох.
Революцiя на Вкрахнi, так само як i в Росiх, та чи iнша доля хх залежить у великiй мiрi вiд революцiх на Заходi твропи.
I з цiлковитою певнiстю можна сказати, що доля вiдродження
й визволення украхнськох нацiх залежить вiд всесвiтньох боротьби соцiалiзма з капiталiзмом.я:
Ми стохмо на порозi новох доби в нашiй iсторiх. Три роки революцiх, три роки науки вогнем i мечем викували в украхнських працюючих мас мiцну зброю й соцiальнох, й нацiональнох свiдомости. Якi б ще рази цiух доби не були попереду, украхнська трудова нацiя цiух своух загартованох в стражданнях зброх не випустить.
I ранiше чи пiзнiше та украхнська державнiсть, яка властива природi нашох робiтничох нацiх, державнiсть, яка мау як держава, як орган класового примусу й утиску зникнути й перетворитися в громаду працюючих, соцiально-рiвних, творчих i вiльних людей,- неминуче мусить бути i буде.
Вiдень 25.1.1920
Велика революцiя народiв Росiйськох Держави дала хм i оповiстила всьому свi-товi священне та непохитне право кожнох нацiх на повне самовизначення. Це право стало законом революцiх. На пiдставi того закону заявляумо:
Украхнський народ хоче i мау право бу-ти народом вiльним. Вiн рiвний всiм iн-шим культурним народам свiту i мау пов-не право сам за себе своую волею рiшати свою долю. Вiн повний хазяхн Украхнськох Землi i мау право завести у себе такий лад, який найбiльше вiдповiдатиме його волi, виявленох ним самим, без огляду на чих
б то не було стороннi бажання та iнтереси. Так само в зносинах з iншими сусiднiми
i несусiднiми народами народ украхнський мау право керуватись тiльки своую волею i входити тiльки в такi мiжнароднi союзи, котрих вiн сам бажау i котрi найбiльше вiдповiдають його iнтересам.
Стоячи твердо i непохитно на грунтi повнох власновiльностi
i суверенностi украхнського народу, ми спираумось на многовiчнiй традицiх невпиннох боротьби Украхни за свою волю, за своу право на вiльне життя. Ми вiримо глибоко, що не може загинути в багнi безволi народ, який "при битiй дорозi" диких кочовникiв сотворив велику Кихвську Державу, який традицiх сех держави зберiг в часах найтяжчого лихолiття, щоб передати хх вiдродженiй в Козацькiй Украхнi новiй силi народнiй. :Згадаймо хоча би кипучу дiяль-нiсть в тiм напрямi наших полiтикiв часiв Хмельницького: хх союз з Кримом, який так помiг Украхнi в перших хвилинах великого повстання 1648 р.; союз з Москвою, який для Хмельницького
й козакiв, "пiдданих" тодi польськох держави, був перш за все актом полiтики мiжнароднох, а потiм - коли Москва за посередницт-вом Австрiх помирилась 1656 р. iз Польщею - союз Украхни зi Швецiую i Семигородом, котрий звертався проти Польщi та Москви i забезпечував Украхнi повну державну незалежнiсть. Згадаймо виданий в 1658 р. правительством Виговського знаменитий манiфест до всiх увропейських держав, в котрiм перед твропою пояснюються причини розриву Украхни з Москвою, i корсунський трактат того ж гетьмана з Швецiую, а також його гадяцьку угоду iз Польщею - всi полiтичнi акти, в котрих украхнська державнiсть виступау вже виразно як чинник увропейськох полiтики. Згадаймо ще з часiв рухни - союз Дорошенка з Туреччиною, союз Мазепи
i запорозького кошового Гордiунка з Карлом XII i невсипущi заходи украхнськох емiграцiх, яка з Пилипом Орликом на чолi добивалась од увропейських держав признання факту, що "Украхна по обидвi сторони Днiпра з Вiйськом Запорозьким i всiм народом украхнським мау бути вiчними часами свобiдною од всякого чужого панування". До найтiснiших врештi зносин закликав нас найвизначнiший наш полiтик XIX в. Михайло Драгоманов, який стiльки зробив сам для ознайомлення увропейськох громадськох думки з украхнською справою i украхнським народом. Будем i ми старатись пiддержувати мiжнародний характер украхнськох справи, поборюючи одночасно всi заходи, якi питання нашох будуччини ставлять в ряду внутрiшнiх, "домашнiх", мовляв, питань росiйськох держави, як наше право на повне нацiональне самоозначення обмежують правом означення тiльки степенi нашох залежностi од суверенного росiйського народу.
Ми визнаум, що тiльки украхнська демократiя може стати твердою опорою украхнськох нацiонально-державнох iдех, тiльки вона в силi тепер перейняти на себе боротьбу, котру за цю iдею вели давнiше - верства боярсько-дружинна в часах Кихвськох держави i верства козацька в часах Гетьманщини. I процес економiчного, полiтичного та культурного росту украхнськох демократiх - се одночасно процес творення Вiльнох Украхни. Як партiя хлiборобська, ми дбатимем, щоб хлiборобська частина украхнськох демократiх зайняла в процесi творення нашого вiльного полiтичного життя таке становище, яке вiдповiдау хх скiлькостi (85% всiух людностi) i силi. Полiтична власть на Украхнi повинна належати в першiй мiрi представникам украхнського селянства, i город не повинен диктувати свою волю украхнському селу. Украх-на - край хлiборобiв - i украхнська держава мусить стати державою хлiборобiв. Стоячи на такому грунтi, партiя наша буде використовувать всi засоби для збiльшення полiтичнох, економiчнох i культурнох сили украхнського селянства.
За горожанами Украхни неукрахнськох нацiональностi ми ви-знаум всi ххнi культурно-нацiональнi права, котрi повиннi бути забезпеченi украхнськими державними законами. Але одночасно ми маумо право вимагати од нацiональних меншостей, якi живуть на нашiй землi, щоб iнтереси цiух землi були для них так само близькi та дорогi, як i для нас, i щоб iдея Вiльнох Украхни зустрiла в них не ворогiв, а прихильникiв i оборонцiв. Всякi спроби деяких представникiв цих меншостей зайняти при помочi
чужестороннiх державно-нацiональних впливiв упривiлейоване становище на Украхнi - ми будем поборювати всiма силами.
На оцих головних принципах спирауться програма нашох партiх.
I
Мiжнародне становище Украхни
Метою нашою усть об'уднання в однiм украхнськiм державнiм органiзмi всiх тих земель наших, де тепер в межах австрiйськох
i росiйськох держав живе суцiльною масою народ украхнський, тобто: Галичини, Буковини i украхнських повiтiв Угорщини в Австро-Угорщинi та губернiй - Холмськох, Волинськох, Подiльськох, Кихв-ськох, Полтавськох, Чернiгiвськох, Херсонськох, Катеринославськох, Харкiвськох, частини Таврiх, Бесарабiх i повiтiв сумежних губернiй з украхнською люднiстю - в Росiх. Цей принцип будем обстоювати на всесвiтньому мiжнародному конгресi, який один тiльки, при участi украхнцiв з Росiх та Австрiх, може вирiшати украхнську справу у всiй хх широтi i на який представники нашi пiдуть з гаслом: Вiльна спiлка всiх народiв - гарантiя вiчного миру.
При переведеннi цього принципу в життя тепер партiя наша, пiддержуючи змагання до повнох полiтично-нацiональнох незалежностi наших закордонних братiв в Австрiх, буде у вiдносинах до росiйськох держави стояти на тому становищi, що справа цих вiдносин може бути вирiшена тiльки Украхнськими Установчими Зборами, якi повиннi бути скликанi в обставинах, що забезпечують свобiдне виявлення волi украхнського народу. На Украхнських Установчих Зборах ми будем домагатись, щоб нашi вiдносини до росiйського народу i його держави були наново розглянутi i наново установленi через те, що Переяславська умова 1654 р., на якiй досi спирався з юридичного боку наш союз з Росiую, перестала мати законну силу з хвилею вiдречення од росiйського престолу династiх Романових. Гетьман Богдан Хмельницький i вся Украхна (наводимо дослiвно текст царськох жалованох грамоти
27 марта 1654 р.) "в?ру намъ великому государю и нашимъ государевымъ д?тямъ и насл?дникамъ на в?чное подданство учинили: и мы великiй государь: вел?ли имъ быть подъ нашею царскаго величества високою рукою по прежнимъ ихъ правамъ и привилiямъ, каковы имъ даны отъ королей польскихъ и великихъ князей литовскихъ, и т?хъ ихъ правъ и вольностей нарушивать нич?м не вел?ли": Про договiр, не кажучи вже, що про союз з народом росiйським у всiх актах, що вiдносяться до Переяславськох умови, немау нi слова. Се була, як вважають i найповажнiшi дослiдники росiйського державного права (напр., проф. Сергiувич), унiя персональна, в котрiй одною стороною був цар московський i його потомство, а другою гетьман Хмельницький i наша Украхна. Iнша рiч, що ця унiя через те, що царi московськi не додержали свого слова, перемiнилась фактично в повну залежнiсть народу украхн-ського од народу росiйського. Проти цiух полiтики царськох народ украхнський протестував безнастанно за увесь час iснування династiх Романових. I коли тепер, - як перестала iснувати ця династiя, а з нею i юридична пiдстава злуки Украхни з Росiйською державою - народ росiйський хоче використати свою фактичну силу, котру вiн придбав на Украхнi, дякуючи вiроломнiй полiтицi свохх царiв, то ми рiшуче проти цього протестуумо i будемо з цим рiшуче боротись. Се не значить, що ми одмовляумось од союзу з росiйським народом в хвилi, коли вiн перебудовуу i оновляу свою державу; ми тiльки стохмо непохитно на тому становищi, що новий союз народу украхнського з народом росiйським може бути союзом вiльного з вiльним i рiвного з рiвним, союзом двох рiвноправних i рiвновартних державностей, союзом во iм'я спiль-них iнтересiв двох суверенних народiв. До часу, коли росiйський народ не стане на такому самому становищi i не признау за нами фактично права на повне нацiональне самоозначення i повну нацiональну волю, ми будем боротися за змiцнення i розвиток украхнського суверенiтету на украхнськiй землi.
II
Лад на Украхнi
Державно-полiтичний лад на Украхнi мають установить Украхнськi Установчi Збори. Наша партiя на цих Зборах буде домагатись проголошення Украхнськох Демократичнох Республiки,
в якiй найвища державна власть у всiх справах внутрiшнiх
i мiжнародних належить: в сферi законодавчiй - Украхнському Соймовi у Киувi, вибраному на 4 роки горожанами од 20 лiт на пiдставi рiвного, вселюдного, безпосереднього виборчого права,
з таумним голосуванням по пропорцiональнiй системi, i в сферi виконавчiй - Генеральному Секретарiатовi (Радi Мiнiстрiв), одвi-чальному перед Соймом. На чолi Украхнськох Республiки стохть Президент, вибраний на 4 роки, якому належить право репрезентацiх, а також тi правно-державнi функцiх, котрi установлять Украхнськi Законодавчi Збори. Для справ великох ваги заводиться референдум, допускауться також законодавча iнiцiатива.