4_1
страница №2
...оволi, в процесi культурнохй економiчнох творчостi вироблятиме свох внутрiшнi зв'язки.
Як у багатьох iнших справах, так i тут реальний розвиток революцiх вiдкидау нас вiд шаблонiв новiтньох увропейськох демократiх назад, до iдей i бажань нашого старого народництва, яке при всiй свохй романтичнiй закрасцi мало пiд собою, як тепер виявляуться, досить твердий грунт реальних умов i традицiй,
в яких сформувалось життя нашого народу та його домагання.
Воюючи проти полiцейсько-бюрократичного, централiстично-деспотичного режиму царськох iмперiх, воно глибоко перейнялось недовiр'ям i ненавистю до централiзму й бюрократизму й не мирилося з ним в нiякiй формi в будуччинi. Основою будучох органiзацiх воно клало автономну громаду, комуну, надiлену можливою повнотою властi в широкiм самоврядуваннi, свобiднiм вiд втручань адмiнiстрацiх, i свобiдне об'уднування сих комун по принципах географiчних, комунiкацiйних i економiчних в шир-шi союзи, з певними осереднiми органами, не надiленими, одначе, нiякими дискрецiйними адмiнiстрацiйними правами в тiй сферi, що належала до компетенцiй комуни. Сi принципи лягли, напр.,
в основу "Вiльнох Спiлки" Драгоманова, що вiдбивали в собi сi настрох украхнського тодiшнього народництва, в котрих було дещо вiд Прудоновох апотеози федералiзму i дещо з анархiзму, до котрого вона схилялась.
Але коли прийшла революцiя й поставила конкретнi завдання негайного полiтичного й соцiального будiвництва, украхнське громадянство не вiдважилось розгорнути свою стару iдеологiю до кiнця.
Розмiри i можливостi революцiйного руху ще не вияснилися вповнi, украхнське громадянство забагато покладалось на прогнози чисто полiтичного характеру революцiх, якi ставились в росiйських кругах, до котрих Украхнцi звикли прислухатись. Пiд хх впливами украхнське громадянство теж уважало свохм завданням якнайскорше вивести свiй край з стадiх революцiх в стадiю конституцiйнох, парламентарнох еволюцiх та в хх рамцях вести соцiалiстичне будiвництво. Тому брало готовi шаблони захiдноувропейськох демократiх та старалось, нашвидку прочистивши хх вiд пережиткiв централiзованого полiцейсько-бюрократичного режиму, зробити тим способом досить мiцною посудиною для нового соцiалiстичного змiсту. Така посередня форма була пiдхожа i для буржуазнох демократiх (неукрахнськох переважно), котру украхнськi соцiалiстичнi партiх не рiшались дражнити, рахуючись з малою, як хм тодi здавалось, приготованiстю до полiтичнох акцiх украхнського селянства та малою чисельнiстю й вiдiрванiстю вiд грунту робiтництва Украхни. Сей посереднiй характер мiж захiдними буржуазно-республiканськими взiрцями i тою соцiалiстичною радянською республiкою, котру виковуу нам життя, мала наша конституцiя
28 квiтня, прийнята Центральною Радою в останнi години свого iснування.
Та революцiя не давала себе зацитькати, зачарувати нiякими компромiсами i не хотiла спинятись серед дороги. Опинившись мiж двома непримиренно-ворожими контрастами старох царськох Росiх й Росiх комунiстичнох, наш край не мiг iзолюватись
i зiстатись нейтральним.
Уже в повстаннi 1918 р., хоч як було воно вiдразу засмiчене нацiоналiстичними й контрреволюцiйними елементами, все-таки пробивауться, хоч несмiливо й невиразно, новий провiдний мотив: розриву з буржуазiую, з буржуазною демократiую та хх державними шаблонами. Дальший процес революцiх поглиблював усе бiль-ше отсе вiдречення вiд старох псевдодемократiх, що в дiйсностi була наругою з принципу властi народу, держучи трудовi маси
в твердiй властi нетрудовох меншостi: всегда нинi i присно i во вiки амiнь!
На мiсце хх все з бiльшим переконанням i зрозумiнням стала прийматись як чергова органiзацiйна форма республiка рад - ро-бiтничих i селянських, з виключенням вiд полiтичних прав
i властi елементiв нетрудових i допущенням до користання по-лiтичними правами трудовох iнтелiгенцiх. Диктатура трудового народу в формi "радянськох соцiалiстичнох республiки", яка
в силу даних умов в найближчiм часi мусить бути федерацiую сiльських громадських рад з включеними мiж ними ("вкрапленнями", я сказав би по-росiйськи) радами робiтничими, а, може, також i трудово-iнтелiгентськими1.
Безстороння оцiнка реальних умов украхнського життя приводить до переконання, що ся форма органiзацiх мусить бути прийнята. Тi, хто не вiрять, що демократичнi форми можуть бути зданi до архiву вже тепер, все-таки, рахуючись з сими обставинами, мусять щиро i чесно прийняти радянську форму для сього переходового моменту та постаратись якнайповнiше використати хх для дiла економiчного i культурного, для будiвництва соцiалiстичного, поки ся форма переживеться. Для даного моменту, повторюю, iншох форми нема, i хто хоче служити своуму народовi, мусить використати сю форму.
Коли буржуазна демократiя не пережилась, хх прихильники можуть бути певнi, що вона пробереться, протече в сю форму. Але, може, вона, буржуазна демократiя, таки дiйсно вiдмирау разом
з буржуазними формами економiчного життя, з класовими протилежностями, з класовою державою i витвореним ним правом?
Той, хто вдумливо i об'уктивно придивляуться до величезного перевороту, який твориться й росте в життi, в усiх сферах його, хто не закривау собi навмисно очей i вух, той, хоч як би цiнив дореволюцiйнi (властиво - передвоуннi) форми життя, не може задавити в собi сумнiву, що се таки можливе: що сi старi форми - для короткостi вжиумо сього iменi - "буржуазного життя", вони дiйс-но вiдмирають, зникають, гинуть. Тому замiсть конвульсiйно чiпатись хх, замiсть безнадiйно латати старi мiхи, нездатнi витримати нового вина, розум наказуу братись до нових форм, даних життям, до нових мiхiв - може, й грубо вироблених та несовершенних, але мiцних i витривалих - та старатись можливо використати та удосконалити на потребу життя.
Це буде легше i природнiше для тих, хто не буде невiльничо
й безтямно триматися взiрцiв захiдноувропейськох буржуазнох демократiх, а попробуу на хвилю вiдчепившись вiд них, стати на грунт наших iсторичних прецедентiв i традицiй нашого народництва. Для них вiдступлення вiд букви буржуазнох демократiх не буде нi страшне, нi трагiчне.
Прошу собi пригадати конституцiю нашох старох республiки XVII в. Кому в нiй належала власть, хто мав в нiй полiтичнi права? Тiльки революцiйний озброуний украхнський народ - козацтво.
Буржуазнi верстви та шляхта, яка приймала козацьку зверх-нiсть, духовенство й мiщанство - вони стояли пiд протекторатом "вiйськового рейменту", користувались самоврядуванням, яке забезпечував хм сей реймент, але не брали участi в правлiннi, не мали голоса нi в вiйськовiй радi, нi в радi генеральнох старшини, тiльки мiсцеве врядування вiдбувалося при фактичнiй участi хх представникiв, особливо в справах мiшаних.
:Ми не пiдходимо до сього революцiйного утвору з прийнятими нормами демократичного устрою. Але чи не знайдеться тут дуже близькох аналогiх з сим сучасним революцiйним утвором
- радянською республiкою, котра надiляу правами тiльки тi верстви, на яких опирауться хх будова, в яких вона бачить охоронцiв свохх iнтересiв i самого свого iснування?
А зрештою! Не кажучи вже, що в переважнiй бiльшостi демократiй цiла половина людностi була позбавлена полiтичних прав (жiноцтво!) i не можна сказати, щоб се занадто бурило совiсть сих демократичних громадянств,- чи не позбавлялись полiтичних прав цiлi категорiх людяностi, як активне вiйсько, урядовцi (в декотрих конституцiях), i се вважалось навiть архiдемократичним тому що сi люди не вважалися вповнi вiльними в свохм полi-тичнiм самоозначеннi, свобiдними членами громадянства. Чи не знайдеться й тут аналогiх для виключення вiд полiтичних впли-вiв тох буржуазнох верстви, власть i впливи котрох революцiя ставить першим свохм завданням зломити, щоб закрiпити власть трудового народу?
Х
В подробицi устрою сех украхнськох радянськох республiки, як вона може зложитись в процесi революцiх, не вважаю, розумiуться, можливим входити. Для сього треба було б ближче приглянутись теперiшньому становi речей на грунтi, щоб змiркувати, як будуть укладатись вiдносини в найближчiй, переходовiй добi
в результатi всiх тих глибоких змiн, якi пережила Украхна й хх трудовi маси. Треба мати докладнiшi вiдомостi про те, що я назвав комунальним правом,- те, що реально витворилось на мiс-цях i повинно в процесi революцiх лягти в основу новох органiзацiх. Тiльки на деяких загальних питаннях я вважаю потрiбним спинитись, щоб хх пiдчеркнути.
Перше питання: що в тiй радянськiй органiзацiх мусило
б висуватись на перший план: чи принцип мiсцевостi, себто ко-операцiх рiзних трудових елементiв: селянства, робiтництва, трудовох iнтелiгенцiх, об'уднаних разом, починаючи вiд найперших сту-пенiв органiзацiх так, щоб уже в комунi сiльськiй чи городськiй спiльно засiдали представники робiтникiв, селян i трудовох iнтелi-генцiх, по певному ключу, даному мiсцевими обставинами. Чи повинен заховуватись принцип курiальний так, щоб селяни, робiтники i трудова iнтелiгенцiя мали свох окремi, паралельнi ради першох, а, може, й другох iнстанцiх, i тiльки десь в вищiй iнстанцiх вони об'уднувались в спiльнiм органi?
Очевидно, з становища безкласового соцiального устрою, в iн-тересах нейтралiзацiх рiзниць iнтересiв, витворених буржуазно-капiталiстичним устроум, i витворення, можливо, одностайнох трудовох людностi було б бажано курiальнiсть, можливо, оминути, або принаймнi ослабити. Тому, на мою гадку, партiя УПСР повинна пiдтримувати принцип удинох комунальнох ради.
Друге питання: порядок iнстанцiй повинен бути можливо простий чи многостепенний? Мiж комунальною радою i всеукра-хнським конгресом рад мау бути одна, двi, три iнстанцiх.
Громади сiльськi i громади районнi (городськi), на котрi
в iнтересах органiзацiх мусять, очевидно, подiлитись бiльшi мiста (мабуть, будуть об'уднуватись в мiсцевих об'уднаннях, якi приблизно вiдповiдатимуть великiй волостi).
Слiдуючою формою об'уднання мiг би бути такий округ, як "земля", проектована законом Центр. Ради, проведеним фракцiую УПСР. Приблизний подiл територiх Украхни на такi землi на основi географiчних, комунiкацiйних та економiчних даних, приблизно з одним мiльйоном людностi в землi, був тодi вироблений i прийнятий, i сi землi мали заступити повiти з одного боку, губернiх з другого.
Таким чином, найпростiша схема радянськох органiзацiх була б така: робiтничо-селянська рада громади (комуни), мiсцеве
об'уднання (волость, мiсто), земля, всеукрахнський конгрес рад або Центр. Рада.
Зауважу, що в iнтересах витворення удинох трудовох людностi Украхни витворювання великих мiських iндустрiальних та iнтелектуальних центрiв представляуться небажаним. З економiчного, культурного i органiзацiйного погляду теж краще, щоб елемент промисловий, ремiсничий, iнтелiгентський не скупчувався
в небагатьох центрах, а бiльш рiвномiрно розселювався по краю. Тепер iде стихiйне розселення, розпорошення мiськох людностi, особливо з великих центрiв, по селах, по краю.
При вiдбудовуваннi економiчного життя замiсть того, щоб наново концентрувати промисел i культурне життя в кiлькох великих мiстах, як Кихв, Харкiв, Одеса, було б краще пильнувати розселення його по можностi в менших осадах, де не раз у на те й кращi фiзичнi та комунiкацiйнi умови.
Тепер щодо об'уднань. При широкiй автономiх рад громадських (комунальних) компетенцiх рад мiсцевих (волостних, мiських чи кантональних) не мають причин бути широкими, се ясно. Не так ясно, чи бажано надавати ширшi компетенцiх радам земель? Не кажу, розумiуться, про якусь власть хх в сферi самоврядування громад: в сю сферу рада землi повинна мiшатись якнайменше, тiльки регулюючи, а нiяк не адмiнiструючи, не декретуючи того, що входить
в сферу компетенцiх громади. Але там, де кiнчаться ресурси i можливостi громадськох чи волостнох ради - в органiзацiх всякого рода технiчнох, культурнох й органiзацiйнох помочi, де мау лежати центр ваги: в руках всеукрахнського конгресу чи в руках ради землi?
Се питання мау своу значення, бо вiд такого чи iншого розв'язання його залежить питання, чи украхнська радянська республiка мау бути унiтарна, чи федеративна.
Коли загальна органiзацiйна робота буде скуплена в органах земель, а всеукрахнський конгрес обмежиться тiльки тим, що доконче мусить бути скуплене в центральнiм органi, як справи мiжнароднох полiтики, оборона, адмiнiстрацiя вiйськова i морська
i т. iн., все ж iнше буде вiддано в компетенцiю землi, то украхнська республiка в останнiм рахунку буде федерацiую земель - сполученими штатами Украхни. Тодi тим самим вiдпаде питання про спецiальне становище крахв, котрим iсторичнi умови надали вiдмiнну етнографiчну, економiчну чи культурну фiзiономiю, як, скажiм, Крим, Бесарабiя, Галиччина чи якi iншi.
Коли ж у центральних органах Укр. Республiки будуть сконцентрованi великi, широкi й рiзностороннi компетенцiх, а ради земель гратимуть роль бiльш обмежену i тiсну, тодi питання про становище таких крахв з окремою фiзiономiую та хх право на ширшу автономiю i федеральний зв'язок з iншими украхнськими землями виступить неминуче. Тодi, по аналогiх з ними, можливо, що й iншi бiльшi територiх захотiли б користати з федерального права, як стара Слобiдська Украхна, Гетьманщина, Новоросiя (Степова Украхна чи Запорiзька) i Украхна Правобiчна.
УПСР завсiди вважала свохм обов'язком притримуватись старих федералiстичних принципiв, висунених кирило-мефодiхвцями (i ще ранiше "Обществом Соединенных Славян", не кажучи про старшi прецеденти). Вона вважала право на федеральний зв'язок не тiльки правом Украхни в вiдносинах до iнших нацiональних територiй, але також i за окремими частинами украхнськох територiх признавала право домагатись федеральнох украхн-ськох республiки. Я думаю, що тепер вона менше, нiж коли-небудь мау причини вiдступати вiд сього свого принципу, особливо тому, що сей принцип мау легке розв'язання питанням про землi спiрнi, не чисто украхнськi, або поставленi в окремi, спецiальнi умови. Питання тiльки що кориснiше: чи загальне переведення принципа широкох децентралiзацiх земель усiх загалом, значить перетворення Украхнськох Республiки в бiльш-менш одностайну, рiвномiрну федерацiю невеликих земель (мiж котрими знайдуть своу мiсце i тi землi, так би сказати, спецiального характера), чи допускати принцип федерацiх на спецiальне домагання, як свого роду територiх, з котрою в федеративнiм зв'язку стоять деякi окрахннi землi бiльш вiдокремленого характеру?
Теоретично, здауться, краще перше. Але бути доктринером
в таких питаннях непринципiальних не вважаю потрiбним, хочу пiдчеркнути з усею силою, що слiдуу.
Чи буде Украхнська Республiка формально зватись федеративною чи нi, фактично вона однаково повинна органiзуватись як федерацiя свохх фактичних республiк-громад. Всяке накидування громадам механiчнох унiтарностi, примусових зв'язкiв буде величезною помилкою, яка викличе тiльки вiдпiр, реакцiю, центробiжнiсть, або й дасть грунт для нових усобиць. Як я вище сказав, об'уднання мусить вирости само собою в процесi життя, воно не може бути штучно форсованим, тим менше насильно, примусом накидуване.
Як вiдомо, натуральний процес в кожнiй добре налаженiй, вiдповiдно органiзованiй федерацiх йде в напрямi об'уднання, в на-прямi розвитку компетенцiй центральних органiв i добровiльного самообмеження членiв федерацiх в iнтересах хх одноцiльностi
й одностайностi. Чи буде украхнська республiка зватись федеративною чи нi, вона повинна йти сею дорогою добровiльного розвитку тенденцiй одностi в процесi дружнього пожиття, а не дорогою "запросiв" одностайностi i уступок, "скидок" пiд натиском змагань до децентралiзацiх.
XI
Ся фактично чи юридично федеративна Украхнська радянська республiка мау бути самостiйна - чи входитиме в склад iншох соцiалiстичнох федерацiх? Так ставлю я се питання - по iнерцiх того, як воно ставилось давнiше. Але в процесi революцiх се питання так обтерлось i обточилось, що тратить майже всяку рацiю в такiй постановцi, коли мислити собi будучi вiдносини в площинi соцiалiстичних радянських республiк. А я все досi розглядав, власне, в такiй площинi.
В минувшинi ми нiколи не були приклонниками незалежностi в ходячiм, вульгарнiм розумiннi сього слова. Мати власну армiю, митну сторожу, полiцiю, в'язницi й шибеницi - се нiколи не захоплювало украхнських народникiв. Наскiльки се все мусило б зiстатись невiдлучним атрибутом громадського пожиття, украхнськi народники вважали за краще принаймнi розложити сю неприумнiсть на бiльшу спiлку, на ширшу федерацiю. В федеральнiм устрою сi атрибути значно б змалiли, вiн знейтралiзував би багато боротьби, напружень, iнтриг, за котрi правлячим кругам приходиться одних людей садити до Iвановох хати, а других займати наглядом i репресiями проти них та витрачати грошi на утримання армiй та кордонних охорон на державних границях, котрi любi-сiнько могли б бути просто межами федеративних штатiв i т. д.
Така була наша стара "iдеологiя", призабута в гарячцi останнiх лiт. Коли почали лунати першi голоснi оклики за незалежнiстю, почавши вiд Ukraina Irredenta Бачинського i "Самостiйнох Украхни" РУП, украхнськi народники старших категорiй ставились до сих окликiв з великим скептицизмом, побоюючись, що з сього самостiйницького яйця вилупиться шовiнiстична реакцiя i всякi нацiоналiстичнi авантюри. I се правда, що нацiоналi-стична виключнiсть i назадництво з самого початку стали примiшуватись до сих гасел (пригадати виступи групи НУП, що вийшла з РУП, i рiзнi нацiоналiстичнi брошури, якi стали появлятись, особливо перед вiйною).
Але подiх гнали воду самостiйникам. Свiтова вiйна з хх нечуваним лукавством i цинiзмом в нацiональнiй справi: з кличами самостiйностi для поневолених народiв i лютою кампанiую на знищення украхнства на практицi дуже скрiпила самостiйницькi течiх, а революцiя поскидала маски з рiзних псевдофедералiстiв (особливо росiйських с.-р.) i теж непомалу причинилась до сього. Федералiзм дiйсно став кепською забавкою. Антанта домагалась вiд Украхни, щоб вона, як частина Росiх, хоч би й федеральнох, прийняла на себе обов'язки старого росiйського режиму, продовжувала вiйну i т. iн. Недобитки старох Росiх, програвши справу
в старiй формi, стали перешиватись на федералiстiв i дискредитувати сю iдею свохми централiстичними змаганнями, котрi продовжували i пiд сею новою маркою. Нарештi Совiтська Росiя, вивiсивши прапор "Федеративнох Совiтськох Республiки", пiд сим гаслом почала господарювати на Украхнi - пам'ятаумо, яке було се господарство пiд час хх першого наступу. Справа суверенностi украхнського народу i незайманостi його волi стала гарячою, дражливою i вилилась в домагання повнох самостiйностi i незалежностi Украхни, винесене насамперед вiйськовими кругами,
а далi прийняте цiлим, чи майже цiлим, нацiонально свiдомим украхнським громадянством.
Чи було се домагання, се гасло неминуче? Нi! На мiй погляд, воно лежало бiльш в психологiх вiдпору всiм, хто хотiв накидати свою волю украхнському народовi. Тому ставило величезну крапку над i, бiльшу, нiж треба було сiй буквi; хапалось найбiльшого калiбру, щоб нарештi не лишити мiсця нiяким неясностям i недоговореностям. Те, що в дiйсностi хотiлось i дiйсно треба було захистити: сувереннiсть украхнського народу, незайманiсть його нацiональних, економiчних i полiтичних iнтересiв, се, розумiуться, можна було забезпечити i в федеральнiй формi, якби обставини були нормальнi, якби час не був такий пожарний. Але вiн був такий, i не самi тiльки Украхнцi, а й iншi народи бувшох Росiх хапались сех елементарнох формули: "самостiйнiсть i незалежнiсть", щоб вiдмежуватись, вiдцуратись вiд усяких претензiй старох Московщини, в яких би формах вона не вiдроджувалась.
Всiм учасникам пам'ятне, з якою нерiшучiстю, з якими ваганнями соцiалiстичнi украхнськi партiх прийняли се гасло "Незалежнох Украхни". фх побоювання сповнилися в повнiй мiрi. Дiйсно, се гасло було пiдхоплено гiршими елементами украхнськох людностi: елементами бандитськими, контрреволюцiйними, реакцiйними, що зав'язували "гайдамацькi" загони i займались громленням Жидiв, рiзними спецiалiстами, формуванням вiйсь-кових вiддiлiв, всякими отаманами,- головними, великими
й малими, i всею тою декласованою воунною верствою, що витворилась з розкладу росiйських армiй i повторюу на нашiй землi сумну iсторiю нiмецькох Тридцятилiтньох вiйни. Гасло "Самостiйнох Украхни" стало гаслом боротьби не тiльки проти
Совiтськох Росiх, але в значнiй мiрi й проти соцiалiзму, навiть скiль-ки-небудь послiдовного демократизму. Воно перемiнювалось в гасла "Украхни для Украхнцiв" i всякi iншi нацiоналiстичнi й шо-вiнiстичнi оклики.
Але се одна сторона справи. т й друга.
Гасло украхнськох незалежностi пiшло в широкi народнi трудовi маси. I тут з ним нерозривно переплелись здоровi iдех суверенностi трудового украхнського народу, недотиканостi його прав, гасло боротьби проти всякох експлуатацiх Украхни для яких-небудь завдань, для нех стороннiх; проти трактування Украхни як колонiх, а украхнського народу як дешевого гарматного м'яса чи дешевого матерiалу для експериментiв.
Гасло незалежностi за сi роки облилось кров'ю чесних i добрих синiв украхнського народу, що складали свох голови за свободу й добро його трудових мас, хх суверенне право, свободу й незайманiсть хх полiтичного, соцiального й культурного розвитку.
А кров не вода i не забувауться легко.
Пiсля трьохлiтньох кривавох боротьби пiд гаслами Незалежнох Украхни i Федеративнох Совiтськох Росiх добро i зло, грiхи
i заслуги сих гасел так збились, так переплутались, так перемiшались, що треба бути дуже обережним в розбираннi сього добра
i зла, щоб не ввiйти в конфлiкт з тим, що мау право на всяке наше поважання й признання i являуться силою будучого, з якою зачi-патись шкiдливо i небезпечно. Таке у i по украхнськiй, i по ро-сiйськiй сторонi.
Ми вiдкидаумо боротьбу з Совiтською Росiую, з комунiстами-бiльшовиками, явну i тайну: тактику оружних повстань i полiтику зривання зсередини. Ми навчились шанувати в бiльшовиках провiдникiв свiтовох революцiх, котрим за се мусимо пробачити не одно з того, що нам боком вилазить, тим бiльше, що нашi власнi помилки оправдують не одно в хх упередженнях i помилках в вiдносинах до нас.
Ми переконались також, що об'уктивнi данi, реальнi умови украхнського життя, спадщина царськох Росiх не дають змоги будувати украхнське життя без замирення, без порозумiння з Росiую. Зложивши пиху з серця, ми мусимо шукати порозумiння, мусимо доходити добросусiдських, доброзичливих вiдносин з нею, навiть цiною певних уступок, бо iнакше не зiйдемо з нинiшньох мертвох точки.
Але й повний поворот вiд незалежнох Украхни до "Федеративнох Росiх" для Украхнцiв, очевидно, також неможливий. Те, що сталось, вiдстатись не може.я:
Совiтська Росiя тою федерацiую, котру вона своую волею декретувала на Украхнi, а на практицi звела до повнох й абсолютнох залежностi Украхни вiд московського центру, навiть без якого-небудь путящого самоврядування, сама поховала для Украхнцiв iдею Федеративнох Росiх. "Федеративна Росiя", навiть соцiалiстична й совiтська - се гасло, дискредитоване тактикою бiльшовикiв, рiзко осудженою самими бiльшовиками, якi мали нагоду ближче приглянутись ситуацiх на Украхнi i не раз гостро, але досi безуспiшно критикувати сю слiпу централiстичну полiтику.